Головна сторінка

З турботою

про кожного

перша психологічна допомога співробітникам у воєнний і післявоєнний час

Практичні поради

Тут є важлива інформація як для лідерів підприємств, профспілок, інспекторів праці, які постійно спілкуються з працівниками, так і для самих працівників, які можуть вчасно підтримати колегу в скрутний момент.

Війна змусила людей відчувати себе більш пробудженими, уважнішими один до одного та до подій навколо. Водночас війна – це випробування для нашої психологічної стійкості. Усі ресурси психіки зосереджені на тому, щоб допомогти впоратися з раптовим болем.

Важливо знати лідерам підприємств, представникам профспілок, інспекторам праці!

Чому ППД важлива й де її місце в організаційній структурі підприємства?

ППД дає змогу управляти ризиками для психічного здоров’я та підтримувати співробітників, які цього потребують. Навчання співробітників навичкам ППД може принести користь підприємствам в усіх галузях та будь-якого розміру. Це зменшує рівень стигми в трудовому колективі у зв’язку із психічними проблемами, підвищує рівень інформованості співробітників щодо підтримки ментального здоров’я, надає можливість перенаправити людину для отримання фахової допомоги.

З організаційної точки зору ППД може забезпечуватися як у межах цільової письмової політики, так і бути складовою загальної програми психосоціальної підтримки на робочому місці. Положення щодо ППД на роботі можуть бути включені до колективних договорів та угод.

Хто може надавати першу психологічну допомогу на робочому місці?

ППД можуть надавати навчені працівники або штатний психолог. Розмір підприємства, умови роботи, наявні ресурси підкажуть роботодавцю, скільки необхідно мати таких «помічників», чи є можливість відкривати вакансію психолога або озброїти знаннями й навичками ППД менеджера з персоналу. Саме тому попередні оцінювання та аналіз ситуації важливі. Водночас навички надання ППД будуть корисні кожному у воєнний та післявоєнний час. Не обов’язково мати психологічну освіту, щоб надавати першу психологічну допомогу, але обов’язково треба знати, як це правильно робити, щоб не нашкодити й бути ефективними. Навчені працівники розуміють наслідки травми, пропонують стратегії для емоційної стабілізації та відновлення, а також допомагають у задоволенні нагальних потреб людини. Надання допомоги на робочому місці не замінює професійну допомогу психолога, але мотивує людей своєчасно звертатися до фахівця.

Важливо знати кожному!

Які завдання першої психологічної допомоги?

  • Оцінити, наскільки безпечна ситуація навколо, щоб мати змогу допомогти людині.

 

Що означає принцип «не нашкодь» під час першої психологічної допомоги?

  • Дотримуватися конфіденційності! Це основа будь-якої підтримки. В умовах робочого середовища – це один із головних аспектів формування довіри та сприятливої атмосфери в трудовому колективі.
  • Бути поруч із людиною, але дотримуватися зручної для неї дистанції.
  • Пропонувати допомогу, але не нав’язуватися.
  • Слухати, а не розпитувати про те, що сталося.
  • Проявляти емпатію замість осуду і стигми.
  • Бути терплячими і зберігати спокій.
  • Приймати всі емоції людини.
  • Надавати інформацію доступною мовою.
  • Підтримувати мовчання, якщо людина не хоче говорити, але й не хоче бути на самоті.
  • Обіймати людину, коли це припустимо для неї.
  • Ділитися своїм досвідом в управлінні стресом, а не власними проблемами.
  • Підтримувати віру людини у власні сили і здатність подбати про себе.

 

Які фрази, не варто говорити людині, яка потребує підтримки?

  • «Мені теж важко, але ж я якось справляюся».
  • «Ти не повинен (повинна) так думати. Не думай про це».
  • «Це взагалі не проблема».
  • «Все могло бути гірше».
  • «З тобою щось не так».
  • «Я б на твоєму місці…».
  • «Все буде добре».
  • «Я тебе розумію».
  • «Заспокойся, не плач, візьми себе в руки».
  • «Тобі пощастило, що ти вижив (вижила)… Головне, що залишилися живі…».
  • «Нічого страшного – усе ще наживете…».
  • «Чого ти впав (впала) на підлогу, ніяких вибухів не було».

 

Що говорити і як діяти, щоб підтримати й допомогти?

  • Пропонуйте підтримку, не нав’язуючи її: «Чи хочеш ти поговорити про те, що відбувається? Я можу вислухати. Якщо зараз невдалий час, просто знай, що я тут. Коли будеш готовий (готова), я поряд».
  • Слухайте активно. Використовуйте позитивне невербальне спілкування, зберігайте відкрите положення тіла та демонструйте, що ви зацікавлені, підтримуючи зручний зоровий контакт. Не поспішайте. Людина може потребувати сторонньої підтримки, але бути не готова говорити. Можна запропонувати склянку води/чаю і сказати так: «Ти не один (одна), я поряд. Ми можемо просто посидіти в тиші».
  • Дозвольте людині проявляти будь-які емоції, не забороняйте їх такими фразами: «Заспокойся. Не плач. Не бійся. Не думай так». Натомість покажіть людині, що ви приймаєте її почуття: «Я бачу, що ти відчуваєш страх, паніку, провину….», «Те, що ти відчуваєш – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію». Усвідомлення і прийняття свого емоційного стану – це перший крок до покращення.
  • Використовуйте позитивну підтримуючу мову, наприклад: «Я тут, із тобою. Ти не один (одна)», «Мені знайоме те, що ти відчуваєш», «Дякую, що поділився (поділилася), іноді важко це зробити», «Я вражений тим, як ти впорався (впоралася) з….», «Мені дуже шкода, що тобі зараз так важко. Чи можу я щось зробити для тебе?».
  • Спрямовуйте увагу людини на активні дії, наприклад: «Чим я можу допомогти?», «Пропоную прогулятися й попити кави», «Я не знаю відповіді на твоє запитання, але я можу бути поруч, вислухати й поділитися контактами фахівців…», «Я знаю, що в таких ситуаціях можуть допомогти фізичні вправи або проста прогулянка…».
  • Уникайте давати поради і ставити діагнози, натомість поділіться контактною інформацією та/або спрямуйте людину до ресурсів, де вона зможе отримати допомогу фахівця.

Що робити, якщо людина проявляє гостру реакцію на стрес?

Перша (екстрена) психологічна допомога надається людині, коли вона перебуває в гострому стресовому стані під час травматичної події або після неї. У людини в цьому стані можуть з’являтися такі емоційні реакції: агресія, паніка, страх, тривога, апатія, ступор, нервове тремтіння, рухове збудження, істерика, плач. Для емоційної стабілізації надається перша психологічна допомога.

Інформація нижче взята з посібника «Перша психологічна допомога» (Натисніть на реакцію, щоб дізнатися більше).

Як дізнатися, що колега потребує психологічної допомоги?

У деяких ситуаціях це є очевидним, але інколи важко помітити проблему, аж поки не з’являться певні наслідки. Важливо вчасно помітити ті ознаки поведінки, які не були характерні для людини раніше. Ось деякі ознаки психологічного стану, які можуть стати сигналом про допомогу:

  • Постійні тривожні спогади про подію.
  • Скарги на появу фізичних проблем: труднощі зі сном, напруга, втома, тахікардія, болі, розлади шлунково-кишкового тракту тощо.
  • Відсторонена поведінка, прогули.
  • Підвищена дратівливість.
  • Надмірна пильність (підозрілість).
  • Часті перепади настрою, чого раніше не було.
  • Проблеми з концентрацією уваги.
  • Поява проблем із вживанням алкоголю, наркотиків, ліків.
  • Зниження продуктивності.
  • Конфлікти на роботі та в сім’ї.
  • Скарги на постійне відчуття тривоги, страху, провини.

Перша допомога розуму так само важлива, як і перша допомога тілу. Вона також може врятувати життя. Чим довше постраждала людина відкладає звернення по допомогу або не приймає підтримку, тим важчим може бути її психологічне відновлення. Працівник може не усвідомлювати наявність психічних проблем, боятися або соромитися звернутися по допомогу або не знати, як її отримати. Колега, навчений надавати ППД на робочому місці, допомагає усвідомити значення своєчасної професійної допомоги, а також отримати її, щоб запобігти появі важчих наслідків.

Як не «згоріти», допомагаючи іншим?

На головну

Усі матеріали серії